Домовилися в месенджері: Telegram, електронна пошта та ШІ як докази у бізнес-спорах

Ще декілька років тому основним доказом домовленостей між компаніями був договір із підписами та печатками, тоді як ділове листування виконувало переважно допоміжну функцію. Сьогодні значна частина господарських відносин фактично існує у смартфоні: сторони погоджують ціну в Telegram, надсилають технічне завдання електронною поштою, підтверджують строки голосовими повідомленнями та розпочинають виконання робіт ще до отримання паперового оригіналу договору.

Поки співпраця триває успішно, така швидкість видається перевагою, однак у разі спору цифрова комунікація стає одним із ключових елементів доказування. Тоді важливо не лише те, чи визнає суд відповідний скриншот, а й те, які саме обставини підтверджує листування, чи можна встановити його авторів, чи збережено оригінальні дані та чи узгоджується цифровий слід з іншими доказами у справі.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги й заперечення учасників справи, а також інших обставин, які мають значення для її вирішення. Одним із засобів доказування є електронні докази.

Стаття 96 ГПК України відносить до них інформацію в електронній формі, зокрема текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, електронні документи, фотографії, відео- й аудіозаписи, вебсторінки, метадані та інші цифрові дані. Вони можуть зберігатися на телефонах, серверах, у системах резервного копіювання та в мережі Інтернет.

Отже, повідомлення в Telegram, електронний лист, аудіофайл або історія обміну документами потенційно можуть бути доказами. Однак саме слово «потенційно» є принциповим. Наявність скриншота ще не означає, що суд автоматично визнає доведеними всі твердження сторони, яка його подала. Суд перевіряє належність, допустимість, достовірність і вірогідність кожного доказу та оцінює його у взаємному зв’язку з іншими матеріалами справи.

На практиці одне повідомлення «так, погоджено» саме по собі може мати невелику доказову силу. Проте якщо воно є частиною послідовного листування, містить назву товару, ціну, строк і адресу доставки, а після нього відбулися оплата, відвантаження або передання результату робіт, його значення істотно зростає. Електронний доказ майже завжди є сильнішим не ізольовано, а як частина єдиного ланцюга подій.

Попри взаємозв’язок, поняття електронного доказу, електронного документа та електронного договору не є тотожними. Їх розмежування має практичне значення, оскільки цифрова інформація може підтверджувати певні обставини справи, але водночас не бути електронним документом або не свідчити про укладення електронного договору.

Електронний доказ є широкою процесуальною категорією. Натомість відповідно до статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ — це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включно з його обов’язковими реквізитами.

Отже, електронний документ може бути електронним доказом, однак не кожний електронний доказ є електронним документом у розумінні закону. Наприклад, повідомлення в Telegram, електронний лист, фотографія або аудіозапис можуть підтверджувати обставини господарського спору, навіть якщо вони не мають усіх ознак електронного документа.

Читайте публікацію повністю на вебсайті “Юридична практика” за посиланням.