Вимоги до довідки про сплату податку нерезидентом - ВСУ - Synegor Law Firm

Вимоги до довідки про сплату податку нерезидентом — ВСУ

У постанові від 19.02.2019 у справі № 823/1053/16 зазначив:

«Законодавчо визначеною підставою звільнення особи від обов’язку подання такого Звіту є надсилання суб’єктом господарювання довідки до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує податкову і митну політику, за умови, що в державі (на території) реєстрації такого нерезидента встановлено більше ніж одну ставку податку на прибуток (корпоративного податку). Форма довідки Податковим кодексом України не передбачена.

Така довідка має бути видана компетентним органом іншої країни (наприклад, податковим органом чи Міністерством фінансів) і належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України. Водночас законодавець визначив вимоги, які висуваються до змісту такої довідки та строки її подання. Інформація, наведена в довідці, має підтверджувати обрану нерезидентом ставку податку на прибуток (корпоративного податку), а сама довідка повинна подаватися до уповноваженого органу у строки, визначені підпунктом 39.4.2 цієї статті для подання звіту про контрольовані операції, тобто до 01 травня року, наступного за звітним. У цій справі судом першої інстанції встановлено, що довідка, яка б відповідала вимогам, наведеним у підпункті 39.2.1.3 пункту 39.2 статті 39 Податкового кодексу України, позивачем до Державної фіскальної служби України не подавалась, відтак підстави для звільнення суб’єкта господарювання від обов’язку щодо подання Звіту про контрольовані операції за 2014 рік відсутні.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи постанову суду першої інстанції, помилково взяв до уваги зміст супровідного листа позивача, у якому Товариство визначило сукупну ставку податку контрагента-нерезидента.

Разом з тим, позивач такий лист надіслав до Державної фіскальної служби України поза межами строків, визначених підпунктом 39.4.2 пункту 39.4 статті 39 Податкового кодексу України, адже датований він 09 лютого 2016 року. Як встановлено судом першої інстанції, інформація, наведена у сертифікатах, доданих до листа від 09 лютого 2016 року, лише підтверджує факт того, що контрагент є резидентом Конфедерації Швейцарії, який сплачує кантональний, комунальний і федеральний податки, та на нього розповсюджується дія Угоди про подвійне оподаткування між Україною та Швейцарією.

Згадані сертифікати не містять жодної інформації про конкретні ставки відповідних податків. Верховний Суд погоджується з висновком суду першої інстанції в частині оцінки наданих до Державної фіскальної служби України сертифікатів як таких, що не є підставою для звільнення позивача від обов’язку щодо подання Звіту, оскільки вони не містять жодної інформації про конкретну ставку податку, та подані поза межами законодавчо визначених строків.

Розповсюдження на відповідні правовідносини дії Конвенції, укладеної між Урядом України і Швейцарською Федеральною Радою про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доходи і на капітал від 30 жовтня 2000 року, також не звільняє суб’єкта господарювання-резидента від обов’язку подати відповідний Звіт в порядку, визначеному підпунктом 39.4.2 пункту 39.4 статті 39 Податкового кодексу України»